Зосим і Савватій

З особливим нетерпінням чекали цього дня пасічники. Адже здавна Зосим і Савватій були своєрідними оберігачами «божої мухи» - як образно називали в народі бджіл. Практично на кожній пасіці висіли ікони цих духовних наставників. З ранньої весни, тобто на Теплого Олексу, разом з вуликами виставляли й образи; їх підвішували на фігуру, себто хрест, або ж до старого дерева. Ікони перебували там протягом усього сезону.     Весною, як починали роїтися бджоли, пасічники ввечері з четверга на п’ятницю, коли люди вже спочивали, йшли до криниці чи річки, хрестилися, читали молитву і, перш ніж набрати води, приказували:     - Я словом, а Бог поміччю… Преподобні Зосим, Савватій і свята П’ятірка Парасковія.     Висловивши бажання, наповнювали відро водою і, не оглядаючись, несли його до пасіки, скроплювали вулики, причитуючи: - Святі отці Зосим і Савватій благословляють!

   День Трохима

   Це свято відоме насамперед тим, що хлопці й дівчата «обрали одне одного». В глибоку давнину існував навіть цікавий обряд. Він пов'язаний з тим, що на Семена вже можна було засилати сватів, а на Покрову – справляли весілля. Отож, Трохим начебто стояв на півдорозі між обома святами, нагадуючи, що «пора весіль» не за горами…
    На Трохима хлопці й дівчата остаточно з’ясовували між собою, чи будуть вони шлюбуватися в цьому році, а чи ще відвідуватимуть вечорниці та досвітки. Звідси й поговірка: «На Трохима не проходить щастя мимо – куди Трохим, то й воно за ним».


   Народні прикмети :

   * На Трохима не проходить щастя мимо, куди Трохим — і воно за ним.